
Ось як виглядає, коли держава змушує гральний бізнес платити за шкоду, яку він створює. У Британії підбили підсумки першого повного року дії статутного збору на боротьбу з ігровою залежністю — і цифра вийшла показова: майже £120 мільйонів. Усі ці гроші за законом можна витратити лише на одне — дослідження, профілактику й лікування лудоманії.
Як це влаштовано
Збір запровадили з квітня 2025 року. Його платять усі ліцензовані оператори — за ставкою від 0,1% до 1,1% доходу залежно від типу ліцензії. Збирає кошти Комісія з азартних ігор, розпоряджається — уряд. Розподіл жорстко зафіксований:
— 50% — на лікування, через державну службу охорони здоров'я NHS;
— 20% — на дослідження проблеми;
— 30% — на профілактику.
Головне тут — слово «цільовий». Це не податок, що розчиняється в загальному бюджеті, а гроші, які фізично не можна витратити ні на що, крім допомоги залежним. Оператор заробив на гравцях — оператор і платить за наслідки.
Чому це важливо для України
Бо в нас такого механізму немає взагалі. У нас є розуміння, що лудоманія — це хвороба, є реєстр самообмежених, є заклики захищати вразливих гравців — але немає сталого джерела грошей на лікування. Питання «хто платить за терапію залежних» в Україні досі підвішене.
І тут важливий контраст із нідерландською історією, про яку ми щойно писали. Нідерланди просто задерли податок — і втратили гроші, бо гравці пішли в тінь. Британія зробила інакше: невеликий цільовий збір, прив'язаний до конкретної мети. Це не «вижати з бізнесу більше», а «зробити так, щоб бізнес оплачував свою ж побічну шкоду». Різниця принципова — і саме її варто тримати в голові, коли в Україні вкотре заговорять про «підняти ставки операторам».
Ще за темою:
108 мільйонів обіцяли, отримали 2: Нідерланди підняли податок — і провалились



