
Іноді найкраща новина про реформу — це те, що її не женуть. Нова Зеландія ухвалила Закон про онлайн-казино 2026, але сам ринок запрацює не раніше 2027 року: перші ліцензії видадуть 1 грудня 2026-го, перші сайти стартують у першому кварталі 2027-го. Уряд спершу хотів усе зробити вже в середині 2026-го — але свідомо загальмував. І саме це найцікавіше.
Що закладено в модель
Новозеландський підхід будується на кількох простих опорах:
Перше: лише 15 ліцензій. Не «скільки завгодно охочих», а жорстко обмежена кількість. Регулятор від початку відсікає натовп і працює з кількома прозорими операторами.
Друге: чітка фіскальна формула. Ліцензіат платить GST, 12% офшорного грального збору і ще 1,24% з прибутку — цільовий внесок на програми профілактики й лікування ігрової залежності. Тобто гроші на боротьбу з лудоманією зашиті в систему від першого дня, а не «колись потім».
Третє: пріоритет — перевірка, мінімізація шкоди, захист гравця, а вже потім — обсяги ринку. Наглядачі прямо кажуть: довгий термін — це наслідок обраної моделі, яка ставить контроль вище за швидкість. На виході Нова Зеландія може отримати одну з найсуворіших систем серед нещодавно врегульованих ринків. І це для них не баг, а фіча.
Затримку дала не «гальмівна» бюрократія, а ретельні консультації, юридична експертиза й проєктування механізму цільового збору. Спершу — конструкція, потім — запуск.
А тепер подивимось на себе
Контраст із Україною — болючий. У нас реформу запустили швидко й гучно — і отримали ринок, у якому нелегальний сегмент переріс половину і тримається на 56,7%. Замість одного регулятора з цілісною картиною — ціла купа відомств, кожне зі своїм шматком. Замість заздалегідь продуманого збору на лікування лудоманії — відкладені «на потім» механізми контролю й податковий закон, який легалам обіцяли виправити — і не виправили.
Нова Зеландія робить рівно те, що ми проґавили: спершу домовляється, як рахувати гроші, хто наглядає і звідки беруться кошти на лікування залежних, — а тоді відкриває ринок. Україна зробила навпаки: відкрила ринок, а проектувати правила почала вже на ходу, латаючи дірки штрафами легалам і блокуваннями нелегалів, які за день створюють нові дзеркала.
Чи можна повчитися
Звісно, у новозеландської моделі є очевидна перевага, якої в нас уже немає: вони стартують з чистого аркуша. Україна так не може — ринок у нас давно живий і багатобрендовий, назад до «15 ліцензій» не відмотати. Але один принцип переноситься без застережень: спершу цілісна конструкція — потім запуск нових елементів. Кожен наступний крок реформи (податкова формула, єдиний нагляд, цільовий збір на лудоманію) має бути спроектований до кінця, а не введений «у бойових умовах». Інакше ми й далі рахуватимемо нелегальні відсотки, поки інші рахують ліцензіатів.
Ще за темою:
Фіни знають, де болить нелегалам — у гаманці!
Фінкомітет про гральну реформу: все ОК, контроль відкладено, монополії збережені!



